FC "Lakeside"
FC "Lakeside"
За офіційними даними, команда «Лейксайд» ще дуже й дуже молода. Якщо порівнювати з іншими командами "Weekend Football", вона ще, здавалось би, зовсім немає історії участі у змаганнях подібного рівня, не має кубків, досягнень і, як результат, досвіду. Але коли немає чого розповісти про футбольну складову, то є що сказати про саму історію створення, а вона досить і досить незвична.
Почалось все за часів Античності. В 2008 році сталася гучна фінансова криза в Греції. Боги Олімпу вже не мали змоги прогодувати весь свій штат і проблеми вирішували як могли: Афродіта продала власну кондитерську фабрику «Фроді», Зевс вдвічі скоротив зарплати богам-чиновникам, але все ж великих прибутків очікувати було даремно. В той же час загальним голосуванням було вирішено, що двоє з усієї плеяди всесильних буде змушено покинути Олімп і виселено навіть за межі Греції, їх направлено до міста Бровари, що неподалік Києва. Цими нещасними стали два найбільш «непотрібних» божества – Лейк, бог дружби та хорошого настрою, та Сайд, бог спорту та здорового образу життя.
Проте роки 2 вони моталися по зйомним хатам і хостелам і лише потім приступили до активної діяльності. Вони помітили, що на маленькому стадіончику, що в парку «Приозерний», зібралося четверо юних титанів років по 14-16, які вже готувалися до великих подвигів і зворушень. Цими титанами були нині діючи гравці команди «Лейксайд» - Микита Медина, Олександр Клочок, Микола Лісовий та Андрій Коваленко. Вони грали втрьох-чотирьох, а потім почали підключати своїх друзів до цього, спочатку звичайного, дворового футболу.
І поки Лейк, бог дружби, сварився з іншими богами з Олімпу по телефону, то Сайд, бог здорового образу життя, покурюючи цигарку і допиваючи чергову пляшечку пивка, помітив, що десь там є якісь зворушення, що не лише на Олімпі займаються спортом, що можна і в Броварах щось створити таке, що інші боги будуть заздрити!
Саме тоді він сказав Лейку: «Альо, бл*#&! Відволічись ти вже нарешті від свого телефону! Ми і тут непогано заживем! Давай віддамо всі сили і створимо з цих пацанів файну команду!». Лейк довго думав, він сумнівався в своїх висновках, але врешті його підкупило те, що хлопці дійсно були дружні, любили футбол всією душею і прагнули розвиватись.
Тоді, в 2010 році, він увійшов в свідомість деяким з них, і з літа того ж року гравці команди залишили маленьке поле, де можна було грати максимум 4 на 4 і перейшли на інше, більш придатне для дальніх передач, навісів і інших «родзинок» великого футболу.
В цей час в команді вже було близько 15 чоловік, які збиралися поганяти м’яча кожні вихідні. Футбол, завдяки силам Лейка та Сайда, настільки поглинув майбутніх чемпіонів "Weekend Footbal", що вони збиралися ледь не кожного дня аби 2-3 години в страшну спеку бігати і отримувати задоволення від футболу. Географія гравців тим часом зростає. Якщо до цього це були хлопці просто з одного мікрорайона міста, то згодом кожний хоче запросити свого друга спробувати смак справжнього «чоловічого» футбола, коли ти не як «ніжинка» бігаєш на ідеальних полях, особливо і грати не вміючи, і падаєш від найменшого дотику, а повертаєшся додому чорний від піску і землі, змерзлий від -5 взимку чи спітнілий від +35 влітку, по 300 разів вивертаєш ноги на всіх горбах і ямах, які Сайд особисто копав на стадіоні, аби гравці команди закалялися і були готові до будь-яких проблем і пригод, що чекатимуть його підопічних у майбутньому. Команду поповнювали і поповнювали гравці – хтось просто бачив, що стадіон перестав заростати і зажив новим життям і просився прийти на гру, хтось в інтернеті шукав команду, хтось по старій дружбі питав чи нема де пограти в футбол. Люди мінялись, гравці розвивались, справи йшли на лад.
І ось настав 2011 рік. Здавалось би, всім було достатньо того, щоб просто збиратись на рідному стадіо, але Лейк та Сайд поставили за ціль створити справжній бойовий колектив! Створивши його, вони б довели Зевсу, що здатні на щось і повернули б собі мандати в Олімпі! Аби не лишати все на тому рівні, що є, боги заклали деяким гравцям ідеї про те, що досить грати в футбол для шпани, можна ж рости! І хлопці пішли шукати команди! Звичайно, 16-17-річні гравці нікому особливо потрібні не були, а ще й враховуючи, що надзвичайних вмінь ні в кого не було, то успіхів в чужих командах загалом і не помічалось. Тож вже тоді почала закрадатися думка, що поодинці ніхто з друзів не дістанеться футбольних вершин і потрібно не просто розвиватися, а…. тадададам, зараз буде неочіквано - розвиватися разом! Після одного з таких матчів колектив перетворився в КОМАНДУ!
А що потрібно команді? Звичайно, назва! Її вибирали нуууу дуже довго… Варіантів було море - «Старе Місто», «Ніка», «Альянс», «Янг Бойс», «Lake United», «Лэйк Сити», «ФК Бровары», «Бровис Юнайтед», «Бровари Сіті», «Пивасинг», «Нон-стоп», «Гладиатор», «СамокатПрофСтрахСпортСервисВояжЗагар-Люкс», «ФК Левый Берег», «Ист Сайд Нигас», «Левый Берег Озера», «Левый Берег Города», «ФК Виннерс», «ФК Приозерный». Остання назва – в честь того самого парку біля озера, де вперше починали свій шлях майбутні чемпіони світу і Європи.
Але Сайд розсердився: як це так? Ми тут вам всі умови зробили, піклувалися вами, нав’язали інтерес до футболу, а ви тут в честь нас навіть команду перейменувати не можете?
Тож уві сні він підкинув організатору команди – Медині Микиті ідейку, що непогано було б назву «Приозерний» спробувати на англійську перекласти. Той хлопчина натяк зрозумів. З тих пір, після прийняття назви, FC Lakeside почав офіційно існувати.
Звичайно, до великих змагань було ще дуже і дуже далеко, тому силами організаторського складу, було проведено перші перемовини з іншими командами про товариські зустрічі. Першою такою командою стала FC Biohazard, з якою майбутні володарі Золотого м’яча та їх друзі зіграли в видовищну нічию – 4:4. І це не дивлячись на те, що лейксайдівці вперше грали 11 на 11. Всі чотири м’ячі тоді забив Олександр «Порву ваш захист як бур’ян на городі» Клочок.
Але Лейк та Сайд настільки пересвяткували перший матч, що зовсім забили цвях на команду. Подальші матчі закінчувались в основному гучними поразками з різними рахунками. Здавалось сенсу продовжувати вже не було. Команда втратила мотивацію до того, щоб заявитись в якийсь чемпіонат. Колектив повернувся до свого колишнього етапу існування – просто збиратися 2-3 рази в тиждень на футбол. Звичайно, іноді гралися товариські зустрічі, але це більше було виключення з правил і було не більше 2-3 поєдинків в рік, які потім обговорювались ледь не місяцями, наче матчі улюблених клубів в Лізі Чемпіонів.
Проте в 2014 році Лейк (а я нагадаю, він – бог дружби) нарешті прокинувся, створив таку атмосферу в колективі, що не збиратися знову було просто нереально і до команди нарешті(!) повернулась фортуна! Гравці в прямому і переносному сенсі подорослішали, стали фізично витривалішими, з’явилось розуміння футболу! І якщо раніше збори на футбол були просто для того, щоб дати вихід енергії, то тепер вже хотілося рости і розвиватись. Крім того, що хотілося проводити більше часу з найкращими друзями за активними заняттями спорту, ще й хотілося такого розвитку, щоб прям аж «мама не горюй», отримувати задоволення не від того, щоб гепнути м’яча, а від того, щоб це гепання ще й принесло користь команді, а не лише собі!
Команда почала проводити товариські зустрічі з різними колективами і, нарешті, перемагати, при чому достойно перемагати, демонструвати зрілу гру. Команди може й не були надзвичайно високого рівня, але з досвідом різних аматорських змагань. Наприклад, по два рази були переможені ФК «Фортуна» та ФК «Воскресный влёт» (так-так, ФК ВВ). А якщо з’явився результат, то вже можна було про щось думати на сезон 2015.
На жаль, боги дружби та спорту не були богами організаторських здібностей і тому якщо навіть на товариські зустрічі ледь збиралось 11 чоловік, то що говорити про чемпіонат, де на кожну гру потрібні люди. Зібрати фінансово спроможних, сильних гравців до весни 2015 не вдалося, тому дехто продовжив чекати поки на голову звалиться «товарняк», а хто пішов шукати щастя в інші команди. Як, наприклад, зробили Богдан Заїка та Микита Медина. Два організатора та капітани FC Lakeside, а також володарі премії «Найкращий молодий дерев’яний футболіст року», відгукнулися на запрошення організатора команди Respect і почали грати за неї в нашій лізі. Приклад Богдана та Микити сподобався іншим гравцям Лейксайда. Тому вдалося тричі зіграти з Респектом товариські зустрічі – двічі поразка (3-2 та 5-3), 1 раз – нічия (2-2), але при цьому продемонструвати непогану гру, яка для команди, де деякі гравці і по м’ячу не кожного разу влучають (та ще й проти команди, де були дворазові тренування і щотижневі ігри), це був дуже і дуже непоганий результат.
До речі, це були перші матчі на нормальному газоні. Тож багатьом гравцям навіть незвично було просто пристосовуватись до того, що м’яч не летить в незрозумілому напрямі, та й після матчів в бутсах не було 2-3 тонни піска. Якось дивно…
Ці матчі остаточно інфікували (в найкращому сенсі цього слова) всіх ідеєю піти стежкою великих змагань. Просто грати без мотивації було нецікаво. І на початку зими 2015 року одноголосно було прийнято рішення заявлятися саме в АФЛ "Weekend Football", досвід гри в якому вже був у деяких гравців. Оскільки ліга якісно виділялася і виділяється на фоні інших, то чи це не той самий шанс для молодої команди, щоб почати свій шлях до епохальних звершень? Гадати не варто, все покаже час, але, здається, команда на вірному шляху.
Результати в першому сезоні могли б бути і кращі, але замість того, щоб грати на результат, було вирішено, що куди краще грати для задоволення. Тому в команду запрошувалися лише ті люди, які мають відношення до кістяка команди. Це не обов’язково люди з Броварів, але просто щоб пройти кастинг у команду можна не грати як Мессі, а треба бути безконфліктною людиною і гарним другом. В команду не запросили декількох сильних гравців, які могли б посилити її, але був шанс, що через них могло б бути багато конфліктів і непорозумінь, а це нікому не потрібно. Тому всі разом вирішили, що краще нехай розвиваються ті, хто хоче розвиватися, і згодом вони стануть кращими, ніж вигравати за будь-яку ціну і не отримувати від цього задоволення. Тож перш за все в команді – дружба, гарний настрій і пивко після матчу. А потім вже все інше.
Результати першого кола показали, що гра залишає бажати кращого, але все ж іноді були спалахи надії, які і дозволяють з оптимізмом дивитися уперед. Єдине, що можна сказати, так це те, що найдружніший колектив ліги вже точно не хоче спускатися на сходинку нижче. Тепер команда вже майже немає іншого шляху як розвиватися паралельно з самою лігою. Можливо в цьому сезоні основна задача – набратися побільше досвіду. Але з часом, Лейксайд ще наведе шуму в Лізі «А» WFL, адже гравці тут точно не позбавлені фантазії, оптимізму і любові до футболу.
А олімпійські боги виконали свою задачу, вони створили колектив справжніх друзів, якому може позаздрити будь-який гранд світового футболу – Ювентус, Баварія, Реал, Атлетико, Нафтовик чи Барселона! Лейк і Сайд зрозуміли, шо Лейксайд здатен розвиватися далі і сам. Тож зі скупою сльозою вони залишили Київщину і за такі результати своєї роботи були успішно прийняті назад до Олімпу. А от Афіну і Афродіту нафіг викинули, бо, виявляється, криза почалась через те, що вони багато закупали косметики. Жінки! Що ж з них взяти… J
Автор статті в момент її написання не знаходився під впливом алкоголю, наркотичних, токсичних речовин та інших ніштяків.
Зі слів Медини Микити.
